Ліс, як людина!

Було це в 2009 році. Я тоді навчався у 4-му класі Вороновицької школи №1 Вінницького району. Дуже добре малював. Цьому мене навчила моя мама, Людмила Миколаївна. До речі, саме вона і розповіла мені про цей конкурс і запропонувала спробувати свої сили. Тема для мене дуже близька. До природи та лісу в мене особливе ставлення. Мене виховували шанобливо ставитися до лісу, природи. Мати завжди навчала не смітити, не забруднювати ліс, поважати та плекати його. Адже це наша земля, наше надбання, яке ми маємо оберігати.

Пам’ятаю, що я дуже хвилювався, коли сів за малюнок. Хвилин п’ять не міг розпочати роботу. Але намалював і став одним з переможців! Як я тоді зрадів! В такому віці зайняти призове місце на такому поважному конкурсі – я дуже собою пишався! А коли в якості нагороди мені подарували ще й велосипед, щастю просто не було меж! Я ж так хотів навчитись на ньому кататись.

Перемога мене так надихнула, що до завершення навчання я брав участь у всіх природоохоронних акціях, які проводилися у школі спільно з лісівниками. Мені дуже подобалося допомагати лісу – висаджувати дерева, прибирати його. Я завжди відповідально і завзято відносився до цього.

Зараз я навчаюсь у Вінниці в вищому професійному училищі Львівського державного університету безпеки життєдіяльності на рятувальника. Моя майбутня професія тісно пов’язана із природою та лісом. Адже нас вчать не лише рятувати людей, а й берегти ліс, гасити лісові пожежі. За час навчання я став ще більше розуміти важливість збереження природи. Адже ліс, як людина – від вогню може померти. Моя ж справа – не допустити цього.

Юрій Білічук, учень ВПУ Львівського державного університету безпеки життєдіяльності (м. Вінниця), переможець обласного етапу Всеукраїнського конкурсу малюнку «Людина і ліс»