Ліс, природу обожнюю з дитинства! Скільки себе пам’ятаю, допомагав мамі, Ользі Миколаївні, висаджувати квіти, доглядати дерева, рослини. Люблю з родиною ходити до лісу. Такі прогулянки – найцікавіші!
Коли в 2011 році в Грижинецькій школ Тиврівського району, де я навчався тоді у 8-му класі, утворили учнівське лісництво, одразу очолив його, як лісничий.
Конкурс на кращий твір на тему «Людина і ліс» проводили того ж року. Я просто не мав морального права не взяти участь у цьому заході. До того ж писати мені було про що. В учнівському лісництві ми займалися цікавими та корисними справами: заготовляли корм для тварин для зимового підкорму, збирали жолуді, саджали молоді деревця, робили шпаківні... До речі, шпаківень зробили дуже багато – близько 200. Тож твір для конкурсу «Людина і ліс» в мене вийшов доволі змістовний. Щоправда, у перемогу не надто вірилось - учасників було дуже багато. Але коли виграв, це мене ще більше надихнуло допомагати лісу.
Зараз я - солдат контрактної армії. Залишаюсь вірним своїй країні та його величності Лісу. Постійно підтримую різноманітні акції, які організовує Гніванське лісництво ДП «Вінницький лісгосп» (директор В.В. Попельнюк, головний лісничий Є. В. Ільченко, лісничий В.О. Шаравський) та директор Грижинецької школи Юрій Григорович Могер. Адже, як військовий, чудово розумію – українська природа, ліси – це головні скарби нашої країни. І їх потрібно захищати та берегти!
Роман Захаров, військовослужбовець,
переможець обласного етапу Всеукраїнського конкурсу на кращий твір «Людина і ліс» 2011 року.
Глянець