Життя, віддане лісу!

Щоб виростити ліс, замало життя одного покоління людей. Сьогодні Україна користується лісами, створеними лісівниками 100-120 років тому. І сьогодні лісівники створюють ліси, які служитимуть нашій державі десятки років.

У лісівників Вінниччини особливе ставлення до ветеранів лісового господарства, які Подільському лісу віддали свою життєву енергію, своє життя! Начальник Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства Бондар А.О. твердо переконаний, що постійна увага до ветеранів, збереження пам’яті про лісівників минулих років – святий обов’язок лісівників сьогодення!

В когорті легендарних лісівників України і Вінниччини гідне місце займає Твердохліб Павло Тимофійович – заслужений лісовод Української РСР, нагороджений орденом “Знак пошани”, медалями “За доблесний труд”, “Ветеран труда”, ювілейними медалями з нагоди Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Павло Тимофійович залишив після себе добру пам’ять – могутні подільські ліси, згуртовану команду лісівників - професіоналів високого класу. Бо тільки на практичній роботі віддав лісу майже 50 років. Ніколи не залишався осторонь вирішення лісогосподарських питань і тоді, коли у 1991 р. вийшов на заслужений відпочинок.

12 вересня Павлу Тимофійовичу виповнилося би 90 років. Народився він в с. Орлівка Тульчинського району Вінницької області. Закінчив Малинський лісотехнічний технікум, Львівський лісотехнічний інститут. Інженер – технолог. У 1949 – 1951 роках – технік-технолог КПП Будтресту №2 у Ленінградській області. З 1951 року до 1954 року проходив дійсну військову строкову службу. У 1954 - 1963 роках – на різних посадах в Тульчинському ліспромгоспі №12 тресту “Київлісзаг”: інженера лісосічного фонду, товарознавця, начальника дільниці, техкерівника дільниці, майстра першої категорії, економіста. З 1963 року – слухач ВПШ при ЦК Компартії України, завідувач відділу Тульчинського РК КПУ, другий секретар Піщанського РК КПУ, з 1968 року до 1991 року – начальник обласного управління лісового господарства і лісозаготівель, генеральний директор обласного виробничого лісогосподарського об’єднання “Вінницяліс”.

Під керівництвом Павла Тимофійовича відбулося значне підвищення продуктивності лісів, покращився їх санітарний стан, істотно збільшилася площа технічно цінних лісових насаджень. Проведено велику роботу з будівництва лісових розсадників, з впровадженням комплексної механізації робіт для вирощування посадкового матеріалу. Введено в експлуатацію 5 лісовиробничих комплексів, збудовано 10 нових і реконструйовано 11 цехів деревопереробки. На сто відсотків було укомплектовано склад директорів і головних спеціалістів.

Павло Тимофійович був по-справжньому мудрою і скромною людиною, великим оптимістом, життєлюбом, володарем іскрометного гумору. Це – особлива людина, яка бачила війну, людина, яка вижила, завдячуючи важкій праці. Він розумів людину праці, знав досконало життя кожного лісівника: від лісника, водія, лісокультурниці – до міністра.

Багатьом лісівникам саме він дав благословення на благородну лісівничу роботу. В будь-якому колективі він був своїм, нашим, зрозумілим і доступним. Ніколи не хворів на зіркову хворобу. Був справді народним! Його вустами народ промовляв свої легенди, анекдоти, бувальщини... Його ніколи не підводило почуття такту, гумору.

Залишився Павло Тимофійович у пам’яті людськійі як вмілий організатор виробництва, досвідчений господарник. В нелегкі роки нелегко було очолювати лісове господарство. Але він завжди залишався людиною, яка розуміє кожного, розуміє життя, людські сильні і слабкі сторони. Невибагливий, скромний, завжди налаштований на любов до ближнього. Його любили, поважали, до нього прислуховувалися. Твердохліб П.Т. гідно ніс високе звання лісівника! 

На 83-ому році життя 12 січня 2012 року перестало битися серце справжнього патріота України, знаного організатора лісогосподарського виробництва, мудрого наставника, учителя, добре відомого в Україні й на Вінниччині лісівника. Він пішов від нас, щоб завжди бути з нами в наших серцях, думках, діях, вчинках, в нових лісах!